Конспект уроку. 10 клас Мета та принципи домедичної допомоги. Поняття про невідкладні стани.

Урок№10

Тема Мета та принципи домедичної допомоги. Поняття про невідкладні стани.

Мета: ознайомити учнів з поняттям домедичної допомоги,її метою та принципами,а також засвоїти найпоширеніші невідкладні стани.

Тип уроку: комбінований

Хід уроку

I.                  Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів.

Бесіда.

1.     Які документи нормативно-правової бази щодо захисту життя та здоров’я людини ви знаєте.

2.     Назвіть основні принципи охорони здоров'я

3.     Система охорони здоров'я в Україні.

4.     Що таке право на охорону здоров'я.

II.               Оголошення теми та мети уроку

III.           Вивчення нового матеріалу. Розповідь вчителя.

Перша медична допомога (first medical care) – це комплекс заходів, скерованих на відновлення та збереження життя та здоров’я потерпілого, здійснюваних немедичними працівниками (взаємодопомога) або самим потерпілим (самодопомога).
Одним з найважливіших положень надання першої допомоги є її терміновість: чим швидше вона надана, тим більше сподівань на сприятливий наслідок. Тому таку допомогу своєчасно може і повинен надати той, хто знаходиться поряд з потерпілим.
Кожен працівник підприємства, установи повинен вміти надавати допомогу так само кваліфіковано, як і виконувати свої професійні обов’язки. Тому вимоги до вміння надавати першу медичну допомогу та до професійних навичок повинні бути однаковими.
Особа, яка надає допомогу, повинна знати:

·   основні ознаки порушення життєво важливих функцій організму людини;

·   загальні принципи надання першої допомоги та її прийоми відповідно до характеру отриманого потерпілим ушкодження;

·   основні способи перенесення та евакуації потерпілих.

Особа, яка надає допомогу, повинна вміти:

·   здійснювати оцінювання стану потерпілого та визначати, якої допомоги в першу чергу він потребує;

·   забезпечувати вільну прохідність верхніх дихальних шляхів;

·   виконувати штучне дихання (artificial respiration) “з рота в рот”, “з рота в ніс” та закритий масаж серця і оцінювати їх ефективність;

·   тимчасово зупиняти кровотечу шляхом накладання джгута, стискаючої пов’язки, пальцевого притискання судин;

·   накладати пов’язку при ушкодженнях (пораненні, опіку, обмороженні, забої)

·   іммобілізувати ушкоджену частину тіла при переломах кісток, важкому забої, термічному ураженні;

·   надавати допомогу при тепловому та сонячному ударах, утопленні, гострому отруєнні, блюванні, при втраті свідомості;

·   використовувати підручні засоби при перенесенні, навантаженні та транспортуванні потерпілих;

·   визначати доцільність вивезення потерпілого на машині швидкої допомоги або на попутному транспорті;

·   користуватися аптечкою першої допомоги.

Послідовність надання першої допомоги:

·   усунути дію на організм небезпечних факторів, які загрожують здоров’ю та життю потерпілого (звільнити від дії електричного струму, винести із зараженої атмосфери, погасити одяг, який горить, витягнути з води тощо), оцінити стан потерпілого;

·   визначити характер та важкість травми. Визначити найбільшу загрозу для життя потерпілого та послідовність заходів щодо його врятування;

·   здійснити необхідні заходи щодо врятування потерпілого за терміновістю (відновити прохідність дихальних шляхів; виконати штучне дихання; зовнішній масаж серця; зупинити кровотечу; іммобілізувати місце перелому; накласти пов’язку тощо);

·   підтримати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника;

·   викликати швидку медичну допомогу або лікаря, або ж вжити заходів щодо транспортування потерпілого до найближчого лікарняного закладу.

Перша допомога потерпілому, яка надається немедичними працівниками, не повинна заміняти допомогу з боку медичного персоналу і повинна надаватися лише до прибуття лікаря; ця допомога повинна обмежуватися лише певними видами (заходи щодо оживлення, тимчасова зупинка кровотечі, перев’язування рани, опіку або обмороження, іммобілізація перелому, перенесення та перевезення потерпілого).
При деяких ушкодженнях і раптових захворюваннях необхідно зняти з потерпілого одяг, наприклад, при термічних опіках, пораненнях. Краще це зробити в приміщенні. Спочатку знімають одяг (пальто, піджак, брюки, кофту) із здорової сторони тіла. Якщо важко зняти одяг, його розпорюють по швах або розрізають. Так діють у випадках тяжкої травми з ушкодженням кісток, коли необхідно швидко зупинити кровотечу та іммобілізувати кінцівку. Під час кровотечі одяг достатньо розрізати вище рани. При переломі хребта, коли не можна турбувати потерпілого, одяг не знімають.

Необхідно передбачити захист потерпілого від переохолодження, особливо якщо є значна втрата крові, тяжкий загальний стан або під час транспортування потерпілого на великі відстані. Здійснити це не важко, для цього використовують простирадла, які настеляють на

ноші таким чином, щоб вільним краєм накрити потерпілого. В мокру погоду треба користуватись брезентом, палаткою або іншими матеріалами, що не пропускають воду.
Потерпілий завжди потребує морально-психологічної підтримки оточуючих. Увага, щирість, турбота – це фактори, що допоможуть подолати наслідки травми, нещастя. Неприпустимі грубість, роздратування, докори в необережності, недотриманні правил безпеки праці тощо. Правильний психологічний вплив і поведінка тих, хто оточує потерпілого, хто надає йому підтримку, вже є долікарською допомогою.
У сучасній медицині існує поняття «невідкладні стани» (або ургентні стани). Так називають стану організму людини, які представляють безпосередню небезпеку для життя хворого. Ургентні стани вимагають негайного проведення невідкладної терапії (першої допомоги), діагностики та лікування патологічного стану.

Невідкладність стану визначається:
По-перше, ступенем і швидкістю порушення функції життєво важливих органів і систем, перш за все:
• порушенням гемодинаміки (раптова зміна частоти, ритму пульсу, швидке зниження або підвищення артеріального тиску, гостре розвиток серцевої недостатності і т.д.);
• порушенням функції центральної нервової системи (порушення психоемоційної сфери, судоми, делірій, несвідомий стан, порушення мозкового кровообігу і т.д.);
• порушенням функції дихання (гостре зміна частоти, ритму дихання, асфіксія і т.д.);

I.                  Узгальнення та закріплення навчальних досягнень учнів.

Бесіда.

1.     Що таке домедична допомога.

2.     Що повинна знати особа яка надає першу долікарську допомогу?

3.     Що повинн вміти особа при наданні долікарської допомоги?

4.     Що таке невідкладні стани?

5.     Назвіть вини девідкладних станів.

II.               Підсумки уроку та навчальних досянень учнів.