Конспект уроку 11 клас.Ознаки утоплення людини. Домедична допомога при цьому.Дії рятівника.

Урок №13

Тема:Ознаки утоплення людини. Домедична допомога при цьому.Дії рятівника.

Мета: ознайомити учнів з методикою першої долікарської допомоги під час утоплення.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Хід уроку

I.                  Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів.

Бесіда.

1.     Пригадайте алгоритм дій при наданні першої долікарської допомоги.

2.     Назвіть реанімаційні заходи.

II.               Оголошення теми та мети уроку

III.           Вивчення нового матеріалу. Розповідь вчителя.

В той момент, коли людина тоне, відбувається потрапляння води через верхні дихальні шляхи, що, в свою чергу, призводить до виштовхування нею повітря. Тому першою подією при утопленні стає ларингоспазм, тобто спазм області голосових складок, в результаті чого відбувається закриття шляху до трахеї при одночасній зупинці дихання. Даного типу захлинання визначається як «сухе захлинання».
При занадто тривалому знаходженні потерпілого у воді і при попаданні в його дихальні шляхи значного обсягу рідини, виникає кисневе голодування. Це, в свою чергу, призводить до виключення можливості дії життєво важливого рефлексу, в якості якого виступає в даному випадку зупинка дихання, а тому потопаючий людина просто «вдихає» воду, згодом вона і виявляється в його легенях. Відсутність першої медичної допомоги при утопленні може стати причиною загибелі потерпілого до того, як до місця події прибудуть рятувальники.

Різниця між морською та прісною водою.

Безсумнівно, вона мається, з якого боку не розглядати. Так, при попаданні в організм людини більше одного літра води відбувається порушення низки його функцій, що актуально незалежно від розглянутих варіантів води.
Якщо відбувається потрапляння в організм прісної води, то вона виявляється в крові. Це, в свою чергу, призводить до зміни її складу, що особливо відбивається на кількості білка і солі. В свою чергу, це призводить до тремтіння шлуночків серця, відбувається своєрідний «розрив» еритроцитів.
При зібралася морській воді в легенях, відбувається потрапляння плазми крові в легеневі альвеоли з наступним скупченням там. Згодом це призводить до набряку легенів.
Незалежно від того, яка вода виявилася в організмі людини, її наявність в ньому при подібних проявах вкрай негативно позначається на стані потерпілого і є небезпечним для його життя.
При сильному перегріві на сонці, переїданні, перевтомі від купання слід утриматися на деякий час. Справа в тому, що стрибок в холодну воду може привести до так званої рефлекторної зупинки серця, що може стати причиною раптової смерті.

Розрізняють утоплення – істинне, асфіктичне та синкопальне.

           Істинне – виникає при потраплянні води в трахею, бронхи, під час глибоких вдихів при утопленні потопельник разом з повітрям заковтує якусь кількість води, що  порушує ритмічність дихання і збільшує масу тіла.

          Асфіктичне утоплення – виникає в результаті рефлекторної зупинки дихання або спазму голосової щілини. Виникає при ударі головою чи животом об воду, емоційному стресі.

          Синкопальне утоплення характер. Рефлекторною зупинкою серця у зв’язку зі значним емоційним шоком (падіння з висоти), зануренням у дуже холодну воду.

Головним завданням при наданні першої допомоги є витягування потерпілого з води і виклик «швидкої». Послідовність дій при утопленні повинна зводитися до наступного, і вони, як ви зможете помітити, полягають не виключно в діях медичного характеру:

·         Викликати «швидку», побачивши потопаючу людину.

·         Оцінити власні можливості щодо того, чи вистачить власних сил на те, щоб дістатися до потерпілого, а також на те, чи вистачить їх для повернення з ним на берег. При сумнівах не слід робити спроб врятувати потопаючого людини, в іншому випадку може знадобитися рятувати вас.

·         Порятунок потопаючого виключає ситуацію моментального стрибка в незнайомий вам водойму. Ризикувати власним життям рятувальник не повинен. Заходьте у воду повільно. У разі виникнення такої ситуації на річці, спробуйте триматися за довгу гілку або за канат, інший кінець повинен утримуватися вашим помічником з берега. По можливості заздалегідь визначте, де саме краще витягнути на берег потерпілого людини.

·         При знаходженні потерпілого людини у свідомості, потрібно його заспокоїти, для чого витримується певна дистанція - людина, будучи охопленим панікою, може ненавмисно, підкоряючись інстинкту самозбереження, утянуть з собою на дно і того, хто намагається його врятувати.

·         Далі необхідно обхопити потопаючого людини так, щоб він при цьому не сковував ваших рухів і не чіплявся ногами і руками за вас. Для цього його потрібно підхопити під пахви, повернувши спиною до себе - так буде зручно плисти до берега. Єдине, про що потрібно подбати - це про положення голови постраждалого над поверхнею води.

·         У разі зупинки дихання потрібно вдихнути потерпілому повітря кілька разів, перебуваючи у воді (робиться це тільки якщо ви перебуваєте вже на невеликій глибині і є можливість встати - важлива кожна хвилина, тому чекати потрапляння на берег для цього не варто) - пункт «а» на малюнку нижче.

·         Огляньте потерпілого. Важливим дією є звільнення від води і твані порожнини рота: в рот вводиться палець, попередньо обмотаний тканиною (пункт «б»). При міцному стисканні рота потрібно його розтиснути, використовуючи твердий предмет.

·         Далі потрібно перевернути постраждалого животом донизу і укласти на коліно так, щоб його голова була звисати вниз. Це дозволить видалити воду. Дія рятувальника передбачає натиснення при цьому на ребра і спину потерпілого (пункт «в»).

·         Далі робиться штучне дихання. Для цього затискається ніс потерпілого, ви робите вдих і вдувати повітря в його рот (пункт «г»). В даному випадку відбудеться наповнення грудної клітки повітрям, вже після цього потерпілий зможе видихнути.

·         Виконувати штучне дихання необхідно до 18 разів на хвилину або раз на кожні 4 секунди.

• При відсутніх серцевих скороченнях дії штучного дихання необхідно комбінувати з непрямим масажем серця. Поверхня, на якій знаходиться постраждалий, повинна бути твердою, вам же потрібно зайняти позицію зліва від нього. Далі свої кисті рук потрібно укласти один на одного в області серця потерпілого, виконуючи сильні натискання (50-60 натисків / хв.). При комбінованому підході в комплексі з штучним диханням виконується близько 5 натискань на область серця, потім - вдихання в легені повітря.
• При поверненні постраждалого до тями допомогу «швидкої» все також може знадобитися, тому, як не виключається ризик повторної зупинки серця.
• Зігрійте хворого. Якщо є така можливість, укутайте його в ковдру, дайте солодкий гарячий чай.
• Також показані до застосування в цій ситуації препарати для дихальної системи (кофеїн або камфора підшкірно, на ватці підноситься до носа нашатирний спирт).

Неприпустимо:

-         припиняти реанімаційні заходи, поки не з’являться достовірні ознаки смерті (при правильному проведенні масажу серця і штучної вентиляції легенів вдається повернути потерпілого до життя навіть через 20 хвилин після витягання його з води);

-         не викликати швидку допомогу, навіть, якщо ознаки життя відновилися.

I.                  Узгальнення та закріплення навчальних досягнень учнів.

Бесіда.

1.     Що таке утоплення?

2.     Яка різниця між прісною та морською водою?

3.     Які види утоплення ви знаєте?

4.     Алгоритм дій рятувальника.

5.     Що категорично забороняється під час надання ПМД під час утоплення.

II.               Підсумки уроку та навчальних досянень учнів.

Д/з опрацювати конспект

Конспект уроку. 10 клас Мета та принципи домедичної допомоги. Поняття про невідкладні стани.

Урок№10

Тема Мета та принципи домедичної допомоги. Поняття про невідкладні стани.

Мета: ознайомити учнів з поняттям домедичної допомоги,її метою та принципами,а також засвоїти найпоширеніші невідкладні стани.

Тип уроку: комбінований

Хід уроку

I.                  Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів.

Бесіда.

1.     Які документи нормативно-правової бази щодо захисту життя та здоров’я людини ви знаєте.

2.     Назвіть основні принципи охорони здоров'я

3.     Система охорони здоров'я в Україні.

4.     Що таке право на охорону здоров'я.

II.               Оголошення теми та мети уроку

III.           Вивчення нового матеріалу. Розповідь вчителя.

Перша медична допомога (first medical care) – це комплекс заходів, скерованих на відновлення та збереження життя та здоров’я потерпілого, здійснюваних немедичними працівниками (взаємодопомога) або самим потерпілим (самодопомога).
Одним з найважливіших положень надання першої допомоги є її терміновість: чим швидше вона надана, тим більше сподівань на сприятливий наслідок. Тому таку допомогу своєчасно може і повинен надати той, хто знаходиться поряд з потерпілим.
Кожен працівник підприємства, установи повинен вміти надавати допомогу так само кваліфіковано, як і виконувати свої професійні обов’язки. Тому вимоги до вміння надавати першу медичну допомогу та до професійних навичок повинні бути однаковими.
Особа, яка надає допомогу, повинна знати:

·   основні ознаки порушення життєво важливих функцій організму людини;

·   загальні принципи надання першої допомоги та її прийоми відповідно до характеру отриманого потерпілим ушкодження;

·   основні способи перенесення та евакуації потерпілих.

Особа, яка надає допомогу, повинна вміти:

·   здійснювати оцінювання стану потерпілого та визначати, якої допомоги в першу чергу він потребує;

·   забезпечувати вільну прохідність верхніх дихальних шляхів;

·   виконувати штучне дихання (artificial respiration) “з рота в рот”, “з рота в ніс” та закритий масаж серця і оцінювати їх ефективність;

·   тимчасово зупиняти кровотечу шляхом накладання джгута, стискаючої пов’язки, пальцевого притискання судин;

·   накладати пов’язку при ушкодженнях (пораненні, опіку, обмороженні, забої)

·   іммобілізувати ушкоджену частину тіла при переломах кісток, важкому забої, термічному ураженні;

·   надавати допомогу при тепловому та сонячному ударах, утопленні, гострому отруєнні, блюванні, при втраті свідомості;

·   використовувати підручні засоби при перенесенні, навантаженні та транспортуванні потерпілих;

·   визначати доцільність вивезення потерпілого на машині швидкої допомоги або на попутному транспорті;

·   користуватися аптечкою першої допомоги.

Послідовність надання першої допомоги:

·   усунути дію на організм небезпечних факторів, які загрожують здоров’ю та життю потерпілого (звільнити від дії електричного струму, винести із зараженої атмосфери, погасити одяг, який горить, витягнути з води тощо), оцінити стан потерпілого;

·   визначити характер та важкість травми. Визначити найбільшу загрозу для життя потерпілого та послідовність заходів щодо його врятування;

·   здійснити необхідні заходи щодо врятування потерпілого за терміновістю (відновити прохідність дихальних шляхів; виконати штучне дихання; зовнішній масаж серця; зупинити кровотечу; іммобілізувати місце перелому; накласти пов’язку тощо);

·   підтримати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника;

·   викликати швидку медичну допомогу або лікаря, або ж вжити заходів щодо транспортування потерпілого до найближчого лікарняного закладу.

Перша допомога потерпілому, яка надається немедичними працівниками, не повинна заміняти допомогу з боку медичного персоналу і повинна надаватися лише до прибуття лікаря; ця допомога повинна обмежуватися лише певними видами (заходи щодо оживлення, тимчасова зупинка кровотечі, перев’язування рани, опіку або обмороження, іммобілізація перелому, перенесення та перевезення потерпілого).
При деяких ушкодженнях і раптових захворюваннях необхідно зняти з потерпілого одяг, наприклад, при термічних опіках, пораненнях. Краще це зробити в приміщенні. Спочатку знімають одяг (пальто, піджак, брюки, кофту) із здорової сторони тіла. Якщо важко зняти одяг, його розпорюють по швах або розрізають. Так діють у випадках тяжкої травми з ушкодженням кісток, коли необхідно швидко зупинити кровотечу та іммобілізувати кінцівку. Під час кровотечі одяг достатньо розрізати вище рани. При переломі хребта, коли не можна турбувати потерпілого, одяг не знімають.

Необхідно передбачити захист потерпілого від переохолодження, особливо якщо є значна втрата крові, тяжкий загальний стан або під час транспортування потерпілого на великі відстані. Здійснити це не важко, для цього використовують простирадла, які настеляють на

ноші таким чином, щоб вільним краєм накрити потерпілого. В мокру погоду треба користуватись брезентом, палаткою або іншими матеріалами, що не пропускають воду.
Потерпілий завжди потребує морально-психологічної підтримки оточуючих. Увага, щирість, турбота – це фактори, що допоможуть подолати наслідки травми, нещастя. Неприпустимі грубість, роздратування, докори в необережності, недотриманні правил безпеки праці тощо. Правильний психологічний вплив і поведінка тих, хто оточує потерпілого, хто надає йому підтримку, вже є долікарською допомогою.
У сучасній медицині існує поняття «невідкладні стани» (або ургентні стани). Так називають стану організму людини, які представляють безпосередню небезпеку для життя хворого. Ургентні стани вимагають негайного проведення невідкладної терапії (першої допомоги), діагностики та лікування патологічного стану.

Невідкладність стану визначається:
По-перше, ступенем і швидкістю порушення функції життєво важливих органів і систем, перш за все:
• порушенням гемодинаміки (раптова зміна частоти, ритму пульсу, швидке зниження або підвищення артеріального тиску, гостре розвиток серцевої недостатності і т.д.);
• порушенням функції центральної нервової системи (порушення психоемоційної сфери, судоми, делірій, несвідомий стан, порушення мозкового кровообігу і т.д.);
• порушенням функції дихання (гостре зміна частоти, ритму дихання, асфіксія і т.д.);

I.                  Узгальнення та закріплення навчальних досягнень учнів.

Бесіда.

1.     Що таке домедична допомога.

2.     Що повинна знати особа яка надає першу долікарську допомогу?

3.     Що повинн вміти особа при наданні долікарської допомоги?

4.     Що таке невідкладні стани?

5.     Назвіть вини девідкладних станів.

II.               Підсумки уроку та навчальних досянень учнів.